Спогади про повоєнне дитинство, виселення на Сибір, багатодітну родину та лісозаготівлю гуцулами.

Мілена: Доброго дня! Мене звати Мілена. Я студентка Дрогобицького державного педагогічного університету і працюю в межах проєкту «Карта пам'яті», який документує історію зниклих переселених поселень цієї громади. Проєкт підтримано фондом Gerda Henkel Stiftung. Я хотіла записати нашу розмову на диктофон або камеру, це допоможе точно зберегти вашу розповідь. Записи подальше використання матеріалу відбудеться лише за вашою письмовою згодою, яку ми зараз оформимо. В будь-який момент ви можете попросити зупинити запис, пропустити питання або відкликати згоду пізніше. Дивіться, от що ви можете розказати про село? Галина Миколаївна: Ну, я в тому селі не родилася. Я народилася в слідуючому. Рогові смуляри я народилася. Маргарита: Рогові смуляри? Галина Миколаївна: Рогові смуляри, 6 6 кілометрів я сюда ходила до школи. У Горховищі. І тут познайомилася з чоловіком. Маргарита: А от в школі? Галина Миколаївна: В школі? Маргарита: Що залом було? Ну навчання, які вчителі були? Галина Миколаївна: Я тільки вісім клас кончила, бо не могла. Мама пішла замуж, покинула мене з дідом, з бабусію. Я не могла діда і бабусі покинути, я була з ними. І не не кончила, і жалкую, що не кончила тако, 10, хоч 11, а дай 8. Але так прожила з тими вісьмома. Була працювала в бібліотеці,працювала в в магазині, поки не родила діток тих першого сина. В 18 років мені минуло 4 грудня, 30 грудня народила сина. Мішу, і назвала по батькові його. Мілена: А от яке до вас було відношення в школах? От як вчителі ставилися до дітей? Галина Миколаївна: Та знаю, тако нічого. Мілена: Ну от до вас яке відношення було? До вас, до вашого класу? Галина Миколаївна: Гарно, гарно відносились, любили мене вчителі, і мала подружок багато. Маргарита: Ну, а не було такої історії, що от казали Сибір і привозили вчителів, що от починали тут в школах дітей? Галина Миколаївна: Що-що? Маргарита: З Сибіру коли привозили вчителів, було таке чи нє? Мілена: З Росії з Сибіру привозили до вас вчителів сюди? Галина Миколаївна: Нє. Мілена: А звідки були вчителі? Галина Миколаївна: А вчителі були з Росії, з... Всякі були вчителі. Німкеня була, викладала німецьку,багато вчили німецьку тоді, а зараз дітей учать англійської. Ну, було все добре, школу закінчила,ніяких проблем не було. Я дуже рада, що діти мої теж ходили до школи, поки я вчилася, і кругом вчилися мої діти, були на дошках пошани в школах. Мілена: Ну, це дуже гарно. Галина Миколаївна: Гарно. Ну, син той виступав, був грамотний, на телебаченні у Львові, на... І зараз він у Львові вчився, і та дочка от менша... Мілена: У школі? І він носить рицар? Галина Миколаївна: Володимир. Нерозумний. Зараз бачу, по тих комп'ютерах працює. Ми ж бачили його по телебаченню, як то не в тій хаті, там тих... Діти грамотні, ну там і Микола. Маргарита: А от ви, коли меншими були, ви щось грали тут після школи, наприклад? Галина Миколаївна: Ну, там найбільше у футбол, м'ячиками грали, ну, були всякі гуртки, то... Маргарита: Ну, от які гуртки, чим ви там займалися? Галина Миколаївна: Ну, в школі, то я знаю, чим займалися. Гуртки танцювальні, співальні, виступали.Я в жатці виступала, вірша розказувала. Маргарита: Вірша розказували? Галина Миколаївна: Розказувала. Вже забувалася. Я дуже вірші співала в хорах і вірші. Бо ж от Альона та теж складає вірші в Чехії, книжку про неї. Маргарита: А чиї вірші були? Наші українські чи, можливо, якісь російські? Галина Миколаївна: Нє, російські хіба були? Хто? Альона? Ні-ні-ні, віршів тоді російських багато було,і пісень, і віршів російських багато. Були ж вони, я знаю, що були білоруські й російські. Було «Три сестри» казали, ладились, а тепер во тобі війну торбали. То я читаю тепер в інтернеті, що того Путіна називають, як то? Як то, що то? Бункер? Кажуть: «Бункерський дідько». Ще такого не читала, а зараз уже читаю. Маргарита: А якщо повернутися до теми села, ви пам'ятаєте, можливо, своїх сусідів? Галина Миколаївна: Сусідів? Які? І діти я мала, сусіди... Як було 11 дітей, відро картоплі, піч хліба на 11 через день. Батюшка прийшов і мені помолився над тим хлібом. Хліб стояв на стільці, на печі мала,на рухані, піч мала садити. Батюшка мені хорошу молитву і подякував мені за той хліб. Кажу: «Корова була, молоко, а сусідів я знаю...» Мілена: А от як ви прогодовували? От у вас було 11 дітей, а як ви їх так прогодовували? Галина Миколаївна: Корова була в мене весь час. Діти, картопля і капусти дві бочки, огірків у бочку квасила на зиму, та й не були голодні. Світлана Шевчук (донька): А картоплі не було, то з чого? Заміна картоплі була — люцькі ті з муки замість Галина Миколаївна: Ну, але люди давали. Були такі, що давали. Мені теж щось давали люди, і ще тоді. Маргарита: Були якісь податки в той період? Галина Миколаївна: Ну, я не знаю з тими податками. З тими полями в мене був чоловік, керував.Займався цим усім. Ну, він керував, я не знала, де те поле, де він набрав тих полів. І з дітьми робили,всі діти в мене помагали взагалі. От того з проховку знаю, якось виплачувала на дітей. Нє, то я ті гроші збирала по дітях, щоб на далі було. Назбирала 5000, тоді мала на книжки, то ще добре помогло.А що ж, 1000 там Юля дала з тих п'яти. Так син той старший хотів машину купити, я мала на машину гроші, кажу: «Хай буде». Так і не довелося. Нічого держава не платила за дітей, ні людям не помагали. От моя сваха в Білині, вона получала великі гроші за п'ятеро дітей, а мені ніхто не дав за 11. Мілена: А от ви працювали, можливо, в колгоспах на той час? Галина Миколаївна: На той час я молоко приймала з людей, із села. І як вони вже подбільшалися, і ті діти підросли, то брала буряки, льон рвала, картоплю. Діти добре помагали. Взагалі, мене діти й сіно гребли, і все. Як попідростали, а як маленькі були, то молоко прийму і побіжу, льон вирву з одної грядки і наздожену людей, тих, що давали норми. Батько приймав картоплю, буряки приймав,записував. У нього комп'ютер у голові, да. Но його ото брали... Він грамотний був. Горілка трохи заважала. Але він був... Урочи робити? Як його звали? Михайло. Світлана Шевчук (донька): Михайло. Галина Миколаївна: Стайко Михайло Ілліч. Василенко Михайло Ілліч. Я доглядала діда і бабусю,вони жили на Рогових. Я з ними жила, поки вони стали нездорові. Батько навіть слова не сказав, я забрала їх сюди. І було нас ще... Діти, баба, свекор помер. Наша хата побудувалася, де заробила? Світлана Шевчук (донька): Над дорогою хрест. Да. А тут старенька хата там. Де вона поділася? Галина Миколаївна: Вона так уже не можна... Вернули хрест. І хата така, де от ви розповідаєте. Мілена: Ми ребину самі зробили, кудись риби було страшне, а тут, між іншим, колись писало «Берерічка Прпєть». От зараз так почистили, да, русло наше знаходиться. Маргарита: А чому переїхали звідти? Галина Миколаївна: Ой, ой. Ну як то хата вже, знаєте, таких дітей було, можете ряду сідати, Мілена: можете разом інтерв'ю давати. Галина Миколаївна: Скажи, вона приходить, вона малину сама збирає, ніхто їй не помагає, малину насадила, картошки, сама хазяйнує, як то тіпа та вже і завалювалася, ну така, ну вона то ще стоїть, а в якому році та хата була построєна, чи ви не знаєте? Світлана Шевчук (донька): Не знаю. В якому. Мілена: А можливо ви знаєте, в якому році? Галина Миколаївна: Не знаю. Світлана Шевчук (донька): Ти прийшла, то ще вона була така нормальна хата? Галина Миколаївна: Ну, конечно, ще ж я кажеш, в нас ще стоїть, мені кажеться, там вже впало в хати, я туди не йду. Ну отут трошки лучше, удобство. Світлана Шевчук (донька): І вона з дочкою отдружила, але війна началася, і в неї діти такі маленькі,чоловік на на той і виїхали Польщу тоже, та дочка, двоє має діток, вже дітки пошли в школу. Маргарита: А якого типу хати були? От подібного, як у вас там був біля? Світлана Шевчук (донька): Да, да, да, да, да, маєш тут тут таких, ну однотипні більше. А по таким, а що це таке цікавитеся? Я про той колгосп? Маргарита: Та цікавила нам. Галина Миколаївна: Ну це ж, то у вас така робота, колгосп був, робота була людям. Маргарита: А що там, чим займалися? Галина Миколаївна: Я перший раз получала в школи давали мені щось, батьчата не було, тато в мене помер, мені було два чи три місяці, а мати вже мама вже була без того, без чоловіка, ну сись 10 років була, а на старість пошла от мене. Галина Миколаївна: Поколо мене 5 років лежала, тут так ми ходили по тих хатах, я дуже в якій хаті третій. І маму приймала, і бабусю тримала, і дідуся дотримала, і свекра навіть похоронила. Я комусь розказувала, що не було чоловіку брат жив на рогових, батько помер, він нічого не мав, а в хаті в мене діти і гроші, гроші нема не на похорон, а дочка була в гостях, і в Любомлі заїхала і тато помер якраз, в неї. Що ж я буду робити? Прийшли, ще тоді телефон не було, дідько сторожував, каже: «Діти, ваш батько вмер». В мене в хаті ні копія, а був дідько от такий добрий, його дядько позичила тоді те гроші на похорон і того батька похоронила свекор, був добрий свекор. Ну і що ж, треба ж дітькови гроші віддати, нема нічого, бичок у хліві, приїхав той сину з Білина і забрав, дав гроші, і я розрахувалася за похорон, а тоді получали, знаєш, 12 рублів пенсії, а після вже стали получати 20 рублів і я кормила якось сім'ю, записувалася в магазині, мене писали і того, а зараз 5000 мало. Маргарита: Тобто рублі тут було все-таки більше. Галина Миколаївна: Ну рублі, рублів чотири рублі получала в школи, що тато нема. Мілена: А от, можливо, ви пам'ятаєте, талони були? Галина Миколаївна: Були, були. Я на талони в Любомлі в мене був знакомий дідько син міліціонер, і тоді давали нам талони. Я заїхала в Любомль і в магазині були кавочулі, і я не спішу додом приїхати,діти ж їсти хочуть, сітку хліба кожний раз возила дітям, щоб не були голодні, коровчина видержувала і ще шістеро тримала, як мала возможность. Тільки ж то діток я і картошки не родилося, не було і мало було на полі, але зараз якось виживали, дві бочки капусти, бочка огірків, ну як картошка люди давали, помагали, і баба ще жила, бабуся з дідом на тих рогових осталась, поки здорова була, то тоже давали, помагали. Мілена: А от, можливо, ви знаєте, чому ці талони появилися? Чому тут? Галина Миколаївна: Не знаю, дитино, нічого не знаю, талони і ще щось було, забула я вже, щось давали цукор по карточках, давали якось. Галина Миколаївна: Та щось по талонах чи ні? Чи по талонах, чи як дітки забулися геть. Маргарита: А от ви казали, що до вас батечко приходив святити хліб, а ви якусь церкву? Галина Миколаївна: Нє, нє, ходив по хатах воду святити, а я якраз того хліб наготовила, бо ж мені треба печи свято, не свято, а от ви якось ходили до церкви, я не знаю, тут були церкви чи нє? Галина Миколаївна: Тут не була в гущі. В гущі? Ну. В мене в гущі дочка, ходила і завжди перед школою казала ходила з дітьми, бо ми були божі такі, я вірую в Бога і зараз. Маргарита: А от хентецька віра чи ну, православна чи католицька якась? Галина Миколаївна: Ну, я не знаю, як вона зветься, тако я я народилася в Сибірі і далі не пошла, не пошла такого одного Бога вірю, Бог один же ж є, я всі діти в мене не йшли до школи, не коза, та не йшли не як то воно, не сповідане перед школою завжди сповідане були, і я дітей всі похрестила,поносила до церкви, як то то. Мілена: А можливо тут була ще якась релігія, церкви іншої релігії? Ну от якщо інші народи проживали якісь суміжні, наприклад, там поляки, євреї чи ні? Галина Миколаївна: Нє поляки, ні росіян не було, то українці, в нашому селі то я знаю, таке одне таке українське, а навколо ті, що рядом села, можливо, жили там, чи ви? Галина Миколаївна: Я ніде не жила, тако тут. Ні, інші народи, можливо, в якісь ближні. Галина Миколаївна: Ну були якісь сії, як то біженці. Маргарита: А звідки біженці? Галина Миколаївна: З та забуваюся. Зараз мої ті знають, як то воно, ну на букву Бчена, ну зараз як та война туди йде, тоді були біженці вже, ні, ні, тихо карувото вже появилися, барачникова хата, що то, а ну то зараз, то вам того не тре, вас, ну то я тако, а приїжджали Галича Гуцули приїжджали тут,ліси різали. Маргарита: А нащо? Галина Миколаївна: А навіщо? І отправляли кудись, тут заготовляли і кудись отправляли, навіть у нашій хаті жили там, де я на рогових була, бо були такі те, бо ще в нас ночували гуцули тиї, їм гроші платили і вони різали ліс і отправляли кудись, не знаю, діти наші, я ще не тут не жила, тільки в дома. І знаю, що дід ті обергації мав десь, і він сховався, то вони по на горі поховав за цієї прокми, що то, то вони всі покрали в діда, а вони вже ж нічого не дали, жалко. Кукурузу варили, кашу таку і викинуть з каструлі, то я та помнятаю, кисле молоко збирали по людях, голодні були, то я тако те помнятаю. Мілена: А може, либо ви пам'ятаєте, в яких роках це було, в яких вони приїжджали сюди вирубали ліс? Галина Миколаївна: Ну я вже до школи ходила, в яких це до школи ходила десь в який приблизно клас? Галина Миколаївна: Другі, треті, ну в 50-х, в 40-х, 50-х роках мені 78 буде в грудні, а то получається десь ще два роки на на то, на Чехію їздити в мене та віза. Маргарита: А можливо ви пам'ятаєте перебудову, отп'ятирічки, були такі, хто їх розрощував? Світлана Шевчук (донька): Я пам'ятаю, що тобі натягнути, пам'ятаєш, яка баба до нас приходила,вона завжди такі історії розказувала, а от які історії І на печі спала в мене, ти не пам'ятаєш, як вона казала, що колись не було що їсти, і була сім'я, вона казала, я її ніколи не забуду, і та Галина Миколаївна: моя бабуся розказувала, бабуся розказувала, що їли хліб, ну каже, вони були багаті, бо дід з бабусею на хуторі тримали корови, бички всякі, а те, бабуся казала, що їла хліб з жолудя, то казала то найгірші хліб, бо не можна каже видихати його, і бабуся казала з лупин,картошку беруть і лупини цей хліб пекли, а що тоді даже люди людей їли? Я не знаю, я не знаю,скільки то правда, каже, що з Польщі був на печі і почув, що ну я тоді теж, що вона розказувала з батьком говорив, а сьогодні кого будемо? Галина Миколаївна: Двоє дітей втекло в Польщу, він почув це і через річку переплив, втік, вони двоє перепливли, а от після узнавало одне друге. Світлана Шевчук (донька): А багато було в сім'ї і мати з батьком, ну то 46–47 голодомор в нас в голодомор, я не знаю, чи люди людей їли, це правда, їли, а один хлопчина прийшли каже, що колись каже, в неї подвір'я парашут впав, такий, що то, то вона багато знала, але вже її давно нема, що каже з того парашута, я не знаю, з чого він був, собі спідницю пошила, може таке бути, що колись такі парашути були, що вона нашила собі всього там, було таке і вкрала, то може і було, то може і було,просто можливо дати ну це все мало вона пам'ятала, ну бо ж вона приходила як вип'є, приходила в нас на печі спала, но я натоплю хату піч, вона ночувала, любила пильнувати, така баба була. Мілена: А можливо вона вам розповідала про Другу світову війну Галина Миколаївна: Діти, я тако тут запомняла, що є та війна, а дальше нічого не помню, а розказувати, вона розказала за хустку якусь, помниш, вона ж пару раз розказувала за хустку якусь, в неї прийшов тоді тоже війна, ти краще запомняла, в тебе пам'ять є. Галина Миколаївна: В тебе пам'ять є, і я гонь відає, що помятаю, а що раніше було, то я того не помятаю, а вона вона хусти ходила по ягоди, ти можеш ти розказувати, ти призма, ти брала як води хочеться, то що ви мох смуктала, а душили з моху воду, і так пили, бо була такий тоже жаркий літа,ну що я знаю старалась, з бужом гралася, а то не гралася, я гралася так, я пасла корови і роздражнила, бабуся казала, що те, що не зачіпай у жабу, бо він може побігти за тобою, я роздражнила його, а а він, знаєш, схлопився і за мною біг по дорозі, але я сховалася за дерево і не достане, знайшов мене? Ні не знайшов, дальше покрутився. Я знаю, що бабуся мені показувала вужа,і не так було, була я мала, ходила по гриби тако коло хати там, а в тому сутниковій скрутився такий вуж, і я його злякалася, а баба каже бабусю йди, бо вусь, вусь, лише не вимовила баба бовусь,любила тоже ходити по гриби, тоді а в чому така шовк чи що то брали, я сказала, на плечах носили ягоди, да? В коробці набереш і ще й під того бо ти набереш 20–10 літрів і підстелюєш хустку, бо муляє,отаке то я пам'ятаю. Світлана Шевчук (донька): Ну зараз воно за Любомлем, а була там всяся начальство і права була, ну таку кару залишили, що мама покинула корову, яйця здавали за щось, не знаю, носили таку така кара була, те то помню, я тоже маю пам'ять вообще, можливо, ви знаєте, хтось може сильніше провинився і якось в Сибір от, наприклад, ви відправляли туди? Галина Миколаївна: Ну да вивозили на Сибір, а чому їх вивозили туди, можливо, ви пам'ятаєте,хтось розказував? Ну я всього не помятаю, тако помятаю сім'ї з нашого села на рогових вивозили. А за чого? Ну що хтось провинився щось, а наскільки сильно треба було провинитися, щоб їх вислали кудись? Ну не знаю, знаєте, за що то? Тіко знаю, що мама носила головну пішком, бо я ще плакала, бо засудять матера маму, а то треба було сказати хто в Польщі, було може якесь нерівне відношення до різних верств населення, умовно всяко було, колись не ладилося, ми з сусідами не ладилась моя мама, ні дід, ні бабуся, а чому ви не ладили між собою? Галина Миколаївна: Ну не ладу за курку, бо курка в огороди подерла, то не ладилося, ладу не було,бо було недостача, чогось недостатньо було і не ладилися люди, а зараз думаєте, того нема? Зараз вбиваються, вбивають одні другі. А от ви може пам'ятаєте, от вертався верталися люди з Сибіру, їх вертали сюди? Галина Миколаївна: Помятаю, що деякі і верталися, а можливо ім'я ім'я пам'ятаєте тих, кого вертали? Помятаю, що то Куперах фамілії сім'ї Куперів верталися, називали так сім'ї то. Мілена: А вони щось розказували? Галина Миколаївна: Ну матерів, ну тих зберуться то розказується, я а малих не пускали. Ой-ой-ой, а за що було туди, ну сім'ю цю відправили? Ну же щось провинилися діти, я не помню за що, і те і за щось здавали здавали таку кару масло в яйця, все щось за щось приносили, я вам кажу і не близько,тако щоб далеко йти пішком, бо тоді то. Маргарита: А от ці люди ходили, вони ж получали напевне якісь травми, ну тому що так ходять далеко, воно ж не проходить так безслідно, можливо, лікарі якісь були в лікарні, в принципі в знахарі якісь? Медпункти були? Галина Миколаївна: Були такі хати, і там були таблетки, я знаю, що в мене був той нарив, то я ходила з медпунта, так боялася, лишай був на нозі, а от що за таблетки, звідки вони, ну в принципі тут ну давали таблетки, от глисти тоді давали, глисти таблетки, ну от голови такі як. Мілена: А от якась така більш глобальна медична допомога була? От, наприклад, в когось температура, жар, ще щось з лікарні брали? Галина Миколаївна: Ну з лікарні брали. Маргарита: А де лікарні знаходилися? Галина Миколаївна: Лікарня і зараз є в Гущі. Маргарита: А от як вони попадали туди? Їх хтось відвозив, ще щось? Чи медпункт направляв? Галина Миколаївна: Самі їх одвозили кіньми, хто чим? Маргарита: А от хтось сюди направляв цей медпункт, вони ж не просто так з'явилися, їх же сюди хтось направив, напевне? Чи вони самі? Галина Миколаївна: Були лікарі присилали, якихсь лікарів, присилалися з Любомля, з дальших сіл,своїх же докторів таких не було, тако кажуть: «О, вже знову якусь доторку направили», був жінка з чоловіком, сиділи по квартирах і лікували. Маргарита: А от як відносно лікарі до людей? Вони всім хотіли допомогти, чи можливо, комусь, ну не хотіли? Галина Миколаївна: Нє, не знаю, я коли заходила, і коли люди то ні, були хороші, знаю Раїса якась звалася і Володя з з тею жінкою був такий добрий доктори. Маргарита: А от ви казали, у вас батько все життя служив. Може він щось розповідав? Галина Миколаївна: Ні, я ще не помню, два місяці було, помню тако, що показувала мені бабуся, що от тобі платьєчко тато привіз купив, таке хороше, я в куморо в тому у кухворі витримала і щодня дивилася на те платьєчко, був хороший батько, бо бабуся казала, був такий добрий, але нічого його не бачили. Маргарита: А можливо, вам розказували, де він служив? Галина Миколаївна: Ні, ну не розказував мені, бо я ж мала була, ніхто за нього, за нього то розказували, що був добрий, бабуся казала, що був добрий зять, бо твій тато добрий, так тако розказували, бо я як була мала по тій вулиці не були діти з батьком, з мамою, а я в неділю їздили на базар в Любомль, купували і те, а я і в гостинці привозили, діти, а я вийду на дорогу і кричу: «Ой, всіх людей тато є, а в мене нема», то я те помню. Маргарита: А можливо, до вас базар приїжджав, чи тільки в Любомлі їздили? Галина Миколаївна: В Любомлі їздили, зараз то приїжджають, ну це може пішки ходили чи що?Кінько не мали люди, кіньми поросята возили продавати, я ще за своєї пам'яті Ковель возила дві скриньки поросят продавати, дві свинки з поросятами було. Маргарита: А от ви розповідали про хату на хуторі вашу, а де що з нею сталося? От ви переїхали в село і що розібрали, колодязь викопали? Галина Миколаївна: А ви розібрали чи хтось? Галина Миколаївна: Що ні, тат, той дід з бабусею з сім'єю, а де колодязь цей був викопаний потім? Галина Миколаївна: Потім коло хати на рогових привезли і хата соломою була накрита, вже люди накривали, купували черепицею, а вони соломою дід з бабою. Маргарита: А чому ви сюди переїхали з Рогового? Галина Миколаївна: Ну я переїхала, бо вийшла замуж сюди. Маргарита: А як ви з чоловіком познайомились? Галина Миколаївна: Ну я робила в тому в бібліотеці, в клубі робила, а він був тут у селі завклубом, ми так і в школі, я ходила в восьмий, а він в десятий чи тут не було одинадцятого, він з 45-го, я 48-го, на три роки був старший, а зараз ота дочка на три роки молодша за свого чоловіка. Маргарита: А от ви не знаєте, можливо, вам хтось колись розповідав Волинська трагедія? Галина Миколаївна: Нє, тако той, я читала чи чи хтось мені розказував Яр той, що тако людей живих закопали, Бабин Яр чи що? Бабин Яр то я те чула, а так то я не знаю, ну ото іде хрест, будете їхати,то тут кажуть, що тоже живі люди позакопані, хлопець з дівчиною живком напроти мене хати, каже та Зінька розказувала, що через вікно дивилася, як той хлопець кричав все з дівчиною, а їх живком покидали в яму, ото і розказував житель наш той рольник Хвисько, що тоже бачив. Маргарита: А от за-що їх так жорстоко вкопали? Галина Миколаївна: Ну хто я знає за що колись були сліпки, названня сліпків і всякі, всякі були підрівники всякі були, тої українські нашієї повстанці,єї повстанці, а от вони чи приходили тут, ну десь якась вчителька тут постійно ж приїжджала? А вона ж, бо бачите, от казала тут же ще стільки років вже, а може там мужики, вчителі є, ні? Якась музеї літа цієї вчительки каже там є? Галина Миколаївна: Може і є, груди нею відрізали чи що? Не помниш? Галина Миколаївна: Ну вообще кажуть здивалися, та та сусідка моя казала, що я бачила тіко через вікно, а через вікно є побачиш? Незрозуміло можна багато побачити тіко каже бачила, що кидали в могилу, в яму. Маргарита: А от можливо ще тут іншу націю якусь, от поляків? Галина Миколаївна: А до нас приїздили тут тиї УПА коло того хреста, ви ж помниш? Тіко народу наїхало і тут виступали, співали, ще десь в мене є фотографії, ще Галюня виступала, Оксанка та, а з якою метою вони взагалі це робили, виступали, доставили? З якої метою Господь я знаю за що вони,УПА їх називали, тако я запомняла, може до чогось агітували саме, може плакати якісь були, казали про чогось? Галина Миколаївна: Ну якісь традиції були, я пам'ятаю тільки кажу, мені держава не помогла, я того згадала, кажу за все життя мені на день села чайника подарували, все, вся допомога від держави. Маргарита: Традиції ж були, що-то сіно приносили, коли, да, коляда то таке всіх було, та ви розкажіть, можливо, у вас по іншому проходило. Галина Миколаївна: Ну я до церкви ходила і на покуті ставили на покуті ставили тою кутю пекли пироги і на покуті клали, а зараз купаються на водохреще, це ж все тоже скідали в стелі щось казали,ну щоб родилося, щоб у хліви кукурікало, мичало, бичало і так кидали вгору. Ну то може хтось нагадає то а от інші якісь свята, я не знаю, Новий рік, Пасха, Різдво, от це то справляли люди,новорічні свята. Світлана Шевчук (донька): Що родилося все, щоб на Пасха як на помниш колись було? Галина Миколаївна: Ну приїжджав батюшка коло хати в церкві тоді ще не не було, я знаю,сходилися люди в кінці села і святив батюшка. То він ще й зараз в Чехії так святять, сходяться і. Маргарита: А от скоро буде празник, 14 жовтня Покрова свята, а у вас її якось святкували, що зима готувала? Галина Миколаївна: Ну Покрова з сніг вже колись випадав, ну я знаю до церкви ходили вже в церкви приходили церкви і можливо попасти Маргарита: є ще якісь історії чи загалом якісь речі, про які ми не запиталися, але б ви хотіли нам розказати? Галина Миколаївна: Я дітки, я ще трохи знала, як от той малий погип, то вже як свято каже сьогодні теї моєї внучки, що в Польщі іменини, я дзвоню не бере струбки, в неї 11-го день народження, та вже мені сказала, я вже забула. Маргарита: Добре, тоді дякуємо вам дуже за інтерв'ю. Галина Миколаївна: І я вам дякую, і вам гарно, щоб маєте роботу, щоб ви те здорові робили, щоб щоб війна кончилась, бо в мене шість було на війні, а зараз п'ять, і діти, і внучки.